Рукавичка

Є у дочки подарунок від хрещеного - Хом'ячок на ім'я Зірочка. Іграшковий, інтерактивний, з усілякими "прибамбасами", щоб було, де йому побігати. 
Захотілось донечці ще сумочку-переноску-ліжечко для Зірочки.

Швиденько так пошилась за годинки дві ось така сумка:

Для цікавих викладаю викрійки, хоч вони зовсім прості:

Викроїла деталі, проклеїла флезеліном:

Зшила деталі, а для більшої міцності дна підготувала і вставила у середину ось таке (не згадаю, як назвати :-)):

Ось такий вийшов  "напівфаьрикат":

Обшила стрічкою, прикрасила квіточкою, зробила ручки - і готово.

Робота не складна і для тих, хто не має швейної машинки.

Порадуйте свою донечку чи сестричку невеличким сюрпризом.

Оскільки  старі сковорідки я, на жаль, викинула, а жага до "вишивки по металу" мені не давала спокою, то очі знайшли їй вихід у вигляді металевих кришок для звичайних банок.

Швидкоруч озброїлась шилом, намалювала на папері простий малюнок, приклеїла його скотчем до кришки, і наробила в ній купу дірок:

А потім швиденько вишила квіточку:

Сподобалось і вирішала повторити:

Звісно, вийшов примітив. Навіть, незручно виставляти свою роботу поруч з роботами пані Северії.

Але, я це спробувала. І мені сподобалось. Мушу сказати, що вишивати  по металу важче, а ніж по тканині, з одного боку, бо метал не гнеться, з іншого боку - часто рветься нитка, так як гострі краї має кожна дірка.

Але бажання вишити яєчню або шматок м'яса прямо на сковороді не зникло.

Тож (риторично) - ні в кого зайвого непотрібного металевого посуду немає ?

Надибала в Інтернеті на сайт художниці з Литви Северії Інсіраукайте-Кріауневісієне (Severija Incirauskaite – Kriauneviciene).

Я настільки у захваті від її ідеї та її робіт, що не змогла з вами цим не поділитися.

Ось посилання на її власний сайт: http://www.severija.lt/

А ось деякі з робіт: 

Ну як, вражає, чи не так?

Не тільки вражає, ще й надихає!

P.S. Я враз пожалкувала, що викинула старі сковорідки :-)

Багато майстринь вміє і любить вишивати.

Проте, не у кожної є такий талант, як у американки Кейсі Завалья (Cayce Zavaglia) - вона малює нитками портрети. Ось посилання на її сайт:

http://www.caycezavaglia.com

Звісно, можна сказати, що й хрестиком вишивають портрети, але Кейсі не просто вишиває малюнок, вона імітує живопис. Талановито і відчувається авторський стиль у кожній роботі. Просто вражає її майстерність! 
Самі переконайтеся:

У кінці того літа зробив чоловік сестри мого чоловіка (себто виходить зять) ось таку шпаківню, щоб якось прикрасити дачу, а точніше такий собі столик з навісом. Ось такий вигляд шпаківня мала, коли потрапила мені до рук. А я взялася її веселенько розмалювати. Побажання були різні: хтось казав "квітами", хтось просив "веселого та хитрючого котика". 

Деякий час я роздумувала, а потім надихнулась ілюстраціями з дитячих книжок, квітами та комахами, що їх так багато на дачі. І сходу розмалювала дві сторони:

А потім дачний сезон закінчився і я взяла цю шпаківню додому, де вона і простояла до весни, аж поки я знову за неї взялася.

Донечка моя заходилася допомагати, тож я мусила дозволи їй розфарбувати дах шпаківні. Ось її метелик, трохи мною підправлений:

Через пару тижнів відвеземо на дачу шпаківню. Сподіваюсь вона висітиме там бодай одне літо.

Фарби я брала акрилові. Гадаю, що варто вкрити поверхню ще й прозорим лаком, але це вже буде на дачі.

Строго не судіть, малювати я не вмію, але то мене не стримало :) 

Час від часу у блозі я викладаю орнаменти вишивок зі старих журналів, насамперед з «Радянської жінки».
Автором або власником екземпляру колекції багатьох тих вишивок є Михайло Покиданець, Заслужений майстер народної творчості України.

Взагалі Михайло Покиданець має одну з найбільших в Україні колекцій узорів народної вишивки Поділля, Буковини, Гуцульщини, Бойківщини та Лемківщини. Заздрю йому неабияк!

Крім того, що він колекціонує та створює власні узори, він прегарно вишиває «рушники, серветки, сорочки, блузки та ін. Працює у різних вишивальних техніках: від хрестика — до низинки, мережок, стебнівки, ретязів, виколів, ляхiвок, настилy, поверхниці, кісок тощо.»

Якось давненько бачила сюжет про нього у  новинах якось каналу. А саме про те, що пан Михайло вишиває "Шевченкове слово". І не просто вишиває вірші, а, як було сказано, відтворює поезію Шевченка в символах. А ще поетичними рушниками Михайла Покиданця мають оздобити ексклюзивне видання "Кобзаря".

І от нещодавно натрапила на таку інформацію:

«Замість запланованих 18 рушників Михайло Покиданець вишив 26. Такої колекції на тему творів Тараса Шевченка, запевняє майстер, немає ні в Україні, ні, можливо, у світі.
Михайло Григорович розповів, як виглядатиме подарункове видання «Кобзаря»:
– На титульній сторінці буде портрет молодого Шевченка, який я вишив давніше. На першій та останній – «Заповіт» у різних варіантах. Відкриватиме «Кобзар» вишита ікона Почаївської Божої Матері, яку зобразив на своєму малюнку Тарас Григорович. Ілюстрації рушників до відповідних творів займатимуть цілі сторінки. Крім того, буде вміщено окремі цікаві фрагменти в збільшеному вигляді. Робота над «Кобзарем» повинна розпочатися найближчим часом. Однак мене дуже хвилює його доля, адже контракту з видавництвом я не підписував. Я навіть згоден не отримати жодної копійки за свої роботи, хоча і полотно, і нитки купляв за свої гроші. Для мене головне, щоби не пропала моя важка дворічна праця.»

І ще:

«Обкладинку для вишиваного «Кобзаря», який мав би бути першим у світі, ілюстрованим рушниками, Михайло Покиданець вишивав хрестиком меншим, ніж міліметровий. На ній зображений молодий Шевченко. Але біда в тім, що роботи здані вже два роки тому, а книги досі нема. Михайло Григорович сказав, що вона мала з’явитися на світ у Тернополі, але людина, котра відповідає за її видання, навіть на виставку не прийшла.»

Нехай Бог йому у цій добрій справі допомагає!  Сподіваюсь, що книга таки вийде. Буду чекати з нетерпінням можливості побачити його роботи на виставках, а книгу у продажу.

Ось персональна сторінка Майстра у «Рукотворах» - http://rukotvory.com.ua/myhajlo-pokydanets/

І на додачу - кілька узорів з "Радянської жінки" з колекції Михайла Покиданця:

Зв'язала для доні отаку іграшку - смешарика Кроша:

В мультфільмах Крош виглядає так:

Схему для в'язання взяла отут: http://malvinka802.blogspot.com/2008/01/blog-post_28.html , за що авторці вдячна.
Можна було зробити Кроша більш веселим, з широкою посмішкою та з зубками. Власне, так я і збиралася зробити, проте Віка захотіла "просто посміхненим".
Ще додам, що "зубки" краще не в'язати, а взяти клаптик білого флісу. Виглядатиме охайніше.
Тепер доця просить ще трьох - Бараша, Піна та Кар Карича. Інші в неї є, щоправда покупні.