Рукавичка

Час від часу у блозі я викладаю орнаменти вишивок зі старих журналів, насамперед з «Радянської жінки».
Автором або власником екземпляру колекції багатьох тих вишивок є Михайло Покиданець, Заслужений майстер народної творчості України.

Взагалі Михайло Покиданець має одну з найбільших в Україні колекцій узорів народної вишивки Поділля, Буковини, Гуцульщини, Бойківщини та Лемківщини. Заздрю йому неабияк!

Крім того, що він колекціонує та створює власні узори, він прегарно вишиває «рушники, серветки, сорочки, блузки та ін. Працює у різних вишивальних техніках: від хрестика — до низинки, мережок, стебнівки, ретязів, виколів, ляхiвок, настилy, поверхниці, кісок тощо.»

Якось давненько бачила сюжет про нього у  новинах якось каналу. А саме про те, що пан Михайло вишиває "Шевченкове слово". І не просто вишиває вірші, а, як було сказано, відтворює поезію Шевченка в символах. А ще поетичними рушниками Михайла Покиданця мають оздобити ексклюзивне видання "Кобзаря".

І от нещодавно натрапила на таку інформацію:

«Замість запланованих 18 рушників Михайло Покиданець вишив 26. Такої колекції на тему творів Тараса Шевченка, запевняє майстер, немає ні в Україні, ні, можливо, у світі.
Михайло Григорович розповів, як виглядатиме подарункове видання «Кобзаря»:
– На титульній сторінці буде портрет молодого Шевченка, який я вишив давніше. На першій та останній – «Заповіт» у різних варіантах. Відкриватиме «Кобзар» вишита ікона Почаївської Божої Матері, яку зобразив на своєму малюнку Тарас Григорович. Ілюстрації рушників до відповідних творів займатимуть цілі сторінки. Крім того, буде вміщено окремі цікаві фрагменти в збільшеному вигляді. Робота над «Кобзарем» повинна розпочатися найближчим часом. Однак мене дуже хвилює його доля, адже контракту з видавництвом я не підписував. Я навіть згоден не отримати жодної копійки за свої роботи, хоча і полотно, і нитки купляв за свої гроші. Для мене головне, щоби не пропала моя важка дворічна праця.»

І ще:

«Обкладинку для вишиваного «Кобзаря», який мав би бути першим у світі, ілюстрованим рушниками, Михайло Покиданець вишивав хрестиком меншим, ніж міліметровий. На ній зображений молодий Шевченко. Але біда в тім, що роботи здані вже два роки тому, а книги досі нема. Михайло Григорович сказав, що вона мала з’явитися на світ у Тернополі, але людина, котра відповідає за її видання, навіть на виставку не прийшла.»

Нехай Бог йому у цій добрій справі допомагає!  Сподіваюсь, що книга таки вийде. Буду чекати з нетерпінням можливості побачити його роботи на виставках, а книгу у продажу.

Ось персональна сторінка Майстра у «Рукотворах» - http://rukotvory.com.ua/myhajlo-pokydanets/

І на додачу - кілька узорів з "Радянської жінки" з колекції Михайла Покиданця:

Знову повертаюсь до схем зі старих журналів радянських часів.
Цього разу мова йтиме про троянди. Здається, що з усіх квітів найчастіше вишивають саме троянди. Здавна пишні троянди рясно розквітали на сорочках і рушниках багатьох областей України. Хоча деякі вчені вважають мотив троянди не дуже давнім. Проте, троянда - улюблена квітка українців, її дбайливо плекали і плекають під вікнами хат, адже квітка не тільки милує око, а й заряджає бадьорістю та позитивною енергією.

Візерунки з трояндами Любові Панченко з журналів "Радянська жінка" за 80ті роки ХХ ст.:

Візерунки троянд підготував Михайло Покиданець з Калуша Івано-Франківської області. Ці схеми також з журналу "Радянська жінка".

Ескізи троянд для вишивки гладдю з книжки С.Нестерук "Узоры из бабушкиного сундука" (Киев МЧП "Анфас" 1993):

Вишиті троянди та схема візерунків для сорочки з альбому "Учись вышивать" Л.М. Сорокіної:

І на додачу букетик з маків та ромашок (зошит видавництва Школярик):

Далі буде...

 "Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім'ї. Сад-виноград - це життєва нива, на який чоловік є сіячем, а жінка має обов'язок ростити й плекати дерево їхнього роду. Мотив винограду бачимо на жіночих та чоловічих сорочках Київщини, Полтавщини. А на Чернігівщині виноград в'ється на родинних рушниках."

 Проте я передивилася багато альбомів зі зразками вишивки різних регіонів, і мушу сказати, що орнаменти із стилізованими гронами винограду властиві вишивкам майже усієї території України.

Інформація з сайту "Мистецька сторінка" (http://storinka-m.kiev.ua/):

"Одним із вельми поширених орнаментів у XIX ст. стає мотив "виноград" ("виноградна лоза", "горішками виноград" тощо), який і досі є одним із найчастіше вживаних у вишивках на одязі майже всіх регіонів України. Причому ще в середині XIX ст. цей малюнок мав рідше геометричні форми, і лише на початок XX ст. набув натуралізованих обрисів, перетворившись на детальні сюжетні зображення виноградних грон або композиції з переплетеної виноградної лози. Цей мотив, за нашими спостереженнями, досить поширений на правому березі Дніпра, в південних регіонах України, на Буковині (там вважають, що це вплив молдавських традицій). Характерно, що цей орнамент досить часто використовують нині для весільного одягу, що дає нам можливість провести аналогії з весільними обрядовими піснями, де виноград асоціюється з веселим, добрим життям.

Аналогічну символіку виноград мав і в російській традиції, де символізував хороше, "солодке", щасливе життя. На думку дослідниці російської вишивки Г. Маслової, виноградну лозу як один з елементів рослинного походження було включено в народну вишивку, вірогідно, під впливом міського або монастирського середовища. В українській орнаментиці символіка мотиву "виноград" також може виводитись із християнської символіки і, зокрема, з іконографії доби раннього українського бароко, коли поширюються і стають популярними сюжети "Христос — виноградна лоза", "Христос у винограднику", "Христос у точилі", а сама виноградна лоза та виноградні грона з листям стають невід'ємними деталями архітектурного декору. У християнстві це один із найпоширеніших символів, де Христа уособлює виноградна лоза, учнів — її пагони. В давньоєврейській символіці виноградна лоза представляє ізраїльтян як богообраний народ, вона є символом миру та добробуту. Крім того, сам виноград часто символізує родючість. Можливо, останнім можна також пояснити широке використання мотиву "виноград" саме на жіночих сорочках, а особливо — на весільному одязі. На нашу думку, в народній свідомості цей мотив міг витіснити архаїчні геометричні орнаменти, які наносились на жіночий одяг з метою підсилення саме відтворних функцій жінки."

Візерунок Любові Панченко (найвірогідніше з журналу "Радянська жінка"):

А цей візерунок підготувала Валентина Михайличенко для журналу "Радянська жінка" №12 1982 р. :

Візерунки Клари Демури ("Радянська жінка" №7 1980 р.):

А ці візерунки з виноградними лозами з книги, яку згадувала вище "Знаки. 155 стародавніх...":

Знову візерунки з "Радянської жінки" та ще деяких книжок.

На цей раз - МАКИ.

 У книжці "Знаки 155 стародавніх українських вишивок" (видавництво - Київ: Бібліотека журнал "Соняшник", рік випуску - 1992, автор-упорядник - Т. О. Островська) написано так:

Маки в українських піснях часто – символ краси й молодості, а ще – символ сну.

З давніх-давен на Україні святили мак і обсівали людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла.

А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Ніжна трепетна квітка несе в собі незнищенну пам’ять народу. Дівчата, в сім’ї яких був загиблий, з любов’ю і сумом вишивали узори маку на сорочках, а на голови клали віночки з семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжити свій рід.

Ці візерунки маків з журналу "Радянська жінка" підготував Михайло Покиданець з Калуша Івано-Франківської області. 

 А ці схеми візерунків маків з книжки "Знаки 155 стародавніх українських вишивок":

А ця схема макової квіточки для вишивки гладдю з книжки С.Нестерук "Узоры из бабушкиного сундука" (Киев МЧП "Анфас" 1993):

А ось ще маковий мотив з журналу "Валентина" (рік приблизно 1993-1996):

І на додачу букетик з маків та ромашок (зошит видавництва Школярик):

Візерунки квітів фіалок трикольорних або братків, як їх називають у народі, підготував Михайло Покиданець з Калуша Івано-Франківської області. Ці схеми також з журналу "Радянська жінка".

Про символіку цих квітів.

Фіалка триколірна (братки) - це скромна проста квітка, котра росте на полях, іноді й поблизу людських осель, на городі. Квітка символізує прагнення до знання, допитливість.

Існує легенда, що фіалка – це обличчя однієї жінки, перетвореної на квітку, через те, що любила зазирати, куди було заборонено.

А ці схемі квіточок братків для вишивки гладдю з книжки С.Нестерук "Узоры из бабушкиного сундука" (Киев МЧП "Анфас" 1993):

У мене назбиралося чимало схем зі старих журналів, переважно з "Радянської жінки".

Ці візерунки підготував Михайло Покиданець з Калуша Івано-Франківської області. Ними пропонувалося оздобити скатерті, серветки і блузи. Гадаю (поправте, якщо помиляюсь), що ці візерунки мають гуцульське коріння. Маю альбом Ксенії Колотило з гуцульськими мотивами - дуже схоже.