Про «вікові», весільні віночки та віночки кохання

Знайшла у різних джерелах ще трохи інформації про українські віночки, часом трохи суперечливої.

 Наші предки вважали, що віночки наділені магічною силою і можуть впливати на майбутнє та керувати теперішнім, того хто його носить.

 В Україні, за деякими джерелами, існувало 77 видів вінків. Існували «вікові» віночки, що плелися відповідно до віку дитини, ритуальні, звичаєві, магічні вінки.

Про деякі з них спробую розповісти.

 «Вікові» віночки.
Як я вже писала, носити віночок дівчатка починали з трьох років. І перший для трирічної дівчинки плела мама. Це був певний обряд — мама намочувала віночок у вранішніх росах, як зходило сонечко. І купала його в росах сім днів, а тоді до скрині клала. У віночок вплітали чорнобривці, незабудки, барвінок, ромашки. Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобривці допомагали позбутися головного болю, незабудки та барвінок зір розвивали, а ромашка серце заспокоювала.

 У чотири рочки плівся  інший віночок.  Усі кінчики  пелюсток  були  вже розсічені, доплітався безсмертник, листочки багна чи яблуні.

 А для шестирічної доньки у вінок вплітали мак, що давав сон та беріг думку; крім того вплітали й волошку.

 Для семирічної дівчинки плели вінок з семи квіточок. І вперше квіт яблуні вплітали. То був цілий ритуал, коли батько торкався вінком голівки і промовляв: «Мати-яблуне, дядино моя»… та прохав у неї здоров’я і долі дитини. У центрі було гроно калини — символ краси дівочої, далі квітки незабудки («Я  прийшла  до  тебе,  роде  мій!   Не   забудь  мене»);   барвінку,  любистку, чорнобривців чи нагідок, безсмертник.

 Мак і волошки в українському віночку з’являються лише в XVI — XVII століттях. То були часи боротьби українського народу за незалежність. Кожна родина когось втрачала у тій борні і розцвіла пролита кров маковою квіткою в українському вінку… Волошка ж слугувала символом прозріння. («Де волошка росте, там верба гине»).

 Вінок кохання.

 Цей віночок виплітали дівчата віком від 13 років і до заміжжя.
Основу такого вінка складають ромашки — символ юності, доброти і ніжності. Поміж ромашками вплітають цвіт яблуні і вишні. Над чолом — квітуче гроно калини. Поміж квітами вплітають вусики хмелю — символ гнучкості та розуму.

Весільний вінок.

Весільним є звичай , віночок одягати віночок з барвінку, зроблений на дівич-вечорі, молодій на голову. Після весілля свекруха знімає вельон в молодої разом з віночком, який молода зберігає все своє життя. Вважається, що зберігати віночок потрібно за образами (щоб шлюб був міцним).

За іншим джерелом для весільного вінка використовувались лише такі квіти: розмарин, барвінок, самшит, калина, рута, лавр, виноградна лоза. Весільні вінки ніколи не викидались. Їх зашивали  у подушку нареченій, доїли через нього молоко у хворої корови, щоб та одужала. Щоб корова отелилась, примушували її ступати через весільний вінок.

Наші предки знали, що саме «головою» вони розуміють оточуючий світ і впливають на нього. Тож за допомогою віночків намагались захистити себе від зглазу та інших злих чар.

 Частково інформація з сайту http://duda.org.ua/ , фото —  http://pyrohiv.at.ua/.

Вишивка для весільного подарунку

Колись вишивала таку річ для святкової упаковки весільного подарунку:

 

Проте, сталося так, що подарунок, який придбався врешті-решт до весілля подруги, був аж дуже завеликий для такої упаковки. Тож, вишивка залишилась поки що у мене. Чекає на інше весілля… 🙂 Треба буде вишити тільки дату та ініціали.

Схема вишивки з журналу Burda (спецвипуск з вишивкою за один з років 1993-1997, гадаю).

У мене залишились лише ксерокопія: 

Нехай ця вишивка Вас надихне зробити неочікувану приємність близьким у їх святковий день!

Віночок — краса і оберіг

Заплету віночок

купальська пісня

Заплету віночок, заплету шовковий
на щастя, на долю, на чорнії брови.	(2)

Та й пущу віночок на биструю воду
на щастя, на долю, на милого вроду.	(2)

Ой полинь, віночку, прудко за водою
на щастя, на долю милого зі мною.	(2)

Продовжуючи тему про символіку вирішила написати про віночок. Віночок — не просто прикраса, а ще й оберіг — оберіг від злих сил.

Український віночок раніше був, мабуть, в кожній сільській хаті. Його вішали на стінах, на килими, або ставили на стіл. 
Було багато звичаїв, пов’язаних з віночком. Хочеться думати, що десь вони збереглись й дотепер.

Колись останній сніп з поля женці приносили в село. Несла його найгарніша дівчина. Цей сніп прикрашали віночком, як символ наступного врожаю.

Ще існував звичай на весіллі: віночок одягали молодій на голову, а потім вона зберігала його все своє життя.

Віночок  мав бути увесь прикрашений квіточками й стрічками. Квіточок має бути на віночку 12-13, а стрічки — різних кольорів.

Носити віночок починали дівчатка з трьох років. Перші віночки їм плела мама. І для кожного віку був свій набір квіточок.

Віночок плели із 12 живих квітів, кожна з яких була і оберегом, і лікарем:

  • безсмертник — символ здоров’я,
  • деревій — нескореності,
  • барвінок — життя й безсмертя людської душі,
  • цвіт вишні та яблуні — символ материнської відданості,
  • калина — символ краси та дівочої вроди,
  • любисток і волошка — відданості та вірності,
  • ромашка — символ дівочої чистоти;
  • ружа, мальва та півонія — віри, надії та любові;
  • хміль (вусики) — символ гнучкості та розуму;
  • мак — символ печалі і смутку.

Цвіт маку долучають у вінок ті дівчата, у чиїх родинах хтось загинув у боротьбі з ворогом.

Плести віночки — то ціла наука і дійство. Наші прабабусі знали різні секрети: як плести і коли, як зберігати квіти у вінках.

Про віночки складали приказки:

Хто вміє віночок вити — той вміє життя любити.

Який вінок — такий голосок.

До кожного віночка в’язали кольорові стрічки.

Кольорова символіка стрічок у віночку:

  • Світло-коричнева — символ землі-годувальниці
  • Жовта — символ сонця
  • Світло-зелена та темно-зелена — символ краси і молодості, символ живої природи
  • Синя і блакитна — символ неба і води
  • Жовтогаряча — символ хліба
  • Фіолетова — символ мудрості, розуму
  • Малинова — щирості й душевності
  • Рожева— достатку
  • Біла — символ чистоти
  • Червона — символ печалі та магічності

Кріпили стрічки у такому порядку:

Посередині світло-коричнева стрічка, ліворуч і праворуч від неї дві жовті, за ними світло- і темно-зелена, далі — синя й блакитна, потім з одного боку жовтогаряча, а з другого — фіолетова, потім малинова та рожева. По краях в’язали білі стрічки — символ чистоти. На білій лівій внизу вишивали Сонце, а на правій — Місяць. Ці солярні знаки були головними оберегами голови дівчини, а також оберігали косу дівчини від злого ока. Якщо біла стрічка не була вишита, то її не пов’язували, бо тоді це символ пам’яті про померлих.

Дівчата, коли вплітали у віночок мак, одночасно мали підв’язувати до нього червону стрічку.

Люди вірили у силу стрічок.  Стрічки — обереги волосся од чужих очей. Довжина стрічок відмірювалась по довжині дівочої коси і відрізалась трохи нижче коси, щоб її сховати.

Коли дівчинка росла сиротою, то в косу вона вплітала блакитні стрічки. І люди при зустрічі обдаровували таку дівчинку подарунками, хлібом, грошима, тканиною, одежою. Бажали їй стати щасливою та багатою. Бездітні люди прохали бути їм за доньку. А дівчинка за повагу таку дарувала тим людям стрічку з віночка чи вишиту хустинку, в якій носила насіння любистку.

Інформація про віночок частково звідси: http://sofiynist.donntu.edu.ua/kultura/ukr_vin.html

Українські символи-оберіги

В Україні історично склалися народні символи — вишитий рушник, віночок, червона калина, мальви, чорнобривці, верба тощо. Це ми знаємо з дитинства.

А ось ще дещо цікаве, принаймні, для мене.

Пригостили коробкою житомирських цукерок, в середині коробки була така картинка:

 

На звороті картини — інформація про традиційні символи-обереги, здавна шановані в Україні. 

Ці символи-обереги зображали на картинах як на мальованих, так і на вишиваних. На жаль, фото не дуже виразне вийшло.

Тож, більш детально:

Млин — підведення підсумків, родючість.

Соняшник — подяка, вірність та стійкість духу.

Мальви — любов до рідної землі та свого народу.

Підкова — щастя та удача.

Хліб — благополуччя, достаток, гостинність, людське життя.

Глечик — повна чаша в оселі.

Півень — охорона будинку від зла, торжество добра.

Колесо — безперервне оновлення життя.

Мішок — багатство і достаток.

Мітла (до гори) — до грошей.

Кукурудза — продовження роду, згуртованість сім’ї.

Птах — чесність, єднання земного і небесного, пам’ять про пращурів.

Перець — чоловіче здоров’я.

Будинок, хата — єдність та міцність родини.

Гарбуз — родючість.

Метелик — безсмертя душі.

Наволочка для подушки за узорами Ксенії Колотило

Давня робота, років 8 назад робила. Наволочка вже не така яскрава, як спочатку. 🙂  Розмір 40х40 см. Робота виконана не «простим», а «болгарським (подвійним)» хрестиком.

Для тих, хто не знає: болгарський хрестик складається з чотирьох стібків, що перехрещуються — двох по діагоналі і двох по основі. Роблять кожен хрестик окремо. Спочатку «простий» хрестик, потім після другого стібка голку вколюють на середину між двома верхніми проколами, роблять поздовжній стібок зверху вниз і так само поперечний зліва направо.

Узор з альбому Ксенії Колотило. Я лише використала трохи інші кольори, ніж у неї у схемі.

Пізніше я напишу про Ксенію Колотило окремо, ця жінка була того варта. А зараз лише повідомлю, що вона — українка за походженням, останніх більше 50 років життя жила у Австрії. Усі її узори (а їх більш як 600!!!) мають карпатський мотив.

 

Наволочка для подушки «від тітки Алли»

Це наволочка для подушки. Розмір 42х38 см. Вишивала 12 років тому. Візерунок скопіювала з вишитої серветки у тітки Алли (тому і така назва, хотіла, щоб звучало наче «від кутюрьє» 😉 ). Взяла листочок у клітинку і змалювала, коли гостювала у родичів. Схема не збереглась, тож запропонувати її Вам не можу. Проте, якщо хто бачив таке і знає де, напишіть, будь-ласка.

Взагалі, це вишивалося як невеличка 100х100 см скатертина чи серветка. Проте, коли робота була вже закінчена, мій, тоді ще малий, синочок ножицями роботу добре «підрихтував» :-), тож довелось шити наволочку.

Про технологію килимоткацтва

Спробую розповісти, як робила килимок з медведиком.

У наборі були певної довжини ниточки, спаковані, як на фото:

А також спеціальний крючок:

 

Ну і, звісно, канва, уже розфарбована, схожа на канву для вишивання, тільки грубіша і з більшими дірочками.

Технологія викладена на таких схематичних малюнках:

 

Найголовніше: робити кожну петельку по порядку — з рядочка в рядочок, не перестрибуючи. А також намагатися щільніше затягувати кожну петлю.

Спробуйте, це не складно. На упаковці, навіть, зазначалося, що це для дітей від 7 років. 🙂

Весільний рушник

Цей рушник я вишивала до свого весілля років 16 тому. 🙂

 

Візерунок брала з книжки «Знаки 155 стародавніх українських вишивок», видавництва — Київ: Бібліотека журнал «Соняшник», рік випуску — 1992, автор-упорядник — Т. О. Островська. Пізніше, мабуть, я повернуся до цієї книжки, а поки що — обкладинка і, власне, сторінка зі схемою:

   

 

Скатертина та серветки «Полуничка»

Дуже давня робота (за студентських часів ще вишивала), проте й досі у нас  дома у вжитку. Вишивала у техніці «гладь». Малюнок, якщо пам’ять мене не зраджує, знайшла у журналі Burda.

Скатертина і серветки (було 12 штук, а зараз деякі загубились) мають квадратну форму. Розмір скатертини — 150х150см, серветки 30х30 см.

Ось такі «букетики» розташовані колом по скатертині:

На серветках у куточку невеличкі «букетики»:

 

Килимок «Ведмежатко на хмаринці»

Мій перший досвід у справі «килимоткацтва». 🙂 Тож суворо не судіть. Це остання на даний час робота — закінчила перед Новим роком. Розмір килимка — 50х40 см.

Отримала в подарунок від подруги набір з основою-канвою, нитками відповідних кольорів та спеціальним крючком для гаптування килимка.

Ось така етикетка, якщо цікаво хто виробник:  

 

Зворотний бік килимка виглядає так:  

 

Поки робила, донечка усім повідомляла, що то буде їй. Як тільки отримала, сказала, що вона — котик, і «згорнулась клубочком» на килимі.