Вишиваємо виноград

Знову візерунки з «Радянської жінки» та книжки «Знаки 155 стародавніх українських вишивок».

На цей раз — Виноград.

 У книжці «Знаки 155 стародавніх українських вишивок» (видавництво — Київ: Бібліотека журнал «Соняшник», рік випуску — 1992, автор-упорядник — Т. О. Островська) написано так:

 «Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім’ї. Сад-виноград — це життєва нива, на який чоловік є сіячем, а жінка має обов’язок ростити й плекати дерево їхнього роду. Мотив винограду бачимо на жіночих та чоловічих сорочках Київщини, Полтавщини. А на Чернігівщині виноград в’ється на родинних рушниках.»

 Проте я передивилася багато альбомів зі зразками вишивки різних регіонів, і мушу сказати, що орнаменти із стилізованими гронами винограду властиві вишивкам майже усієї території України.

Інформація з сайту «Мистецька сторінка» (http://storinka-m.kiev.ua/):

«Одним із вельми поширених орнаментів у XIX ст. стає мотив «виноград» («виноградна лоза», «горішками виноград» тощо), який і досі є одним із найчастіше вживаних у вишивках на одязі майже всіх регіонів України. Причому ще в середині XIX ст. цей малюнок мав рідше геометричні форми, і лише на початок XX ст. набув натуралізованих обрисів, перетворившись на детальні сюжетні зображення виноградних грон або композиції з переплетеної виноградної лози. Цей мотив, за нашими спостереженнями, досить поширений на правому березі Дніпра, в південних регіонах України, на Буковині (там вважають, що це вплив молдавських традицій). Характерно, що цей орнамент досить часто використовують нині для весільного одягу, що дає нам можливість провести аналогії з весільними обрядовими піснями, де виноград асоціюється з веселим, добрим життям.

Аналогічну символіку виноград мав і в російській традиції, де символізував хороше, «солодке», щасливе життя. На думку дослідниці російської вишивки Г. Маслової, виноградну лозу як один з елементів рослинного походження було включено в народну вишивку, вірогідно, під впливом міського або монастирського середовища. В українській орнаментиці символіка мотиву «виноград» також може виводитись із християнської символіки і, зокрема, з іконографії доби раннього українського бароко, коли поширюються і стають популярними сюжети «Христос — виноградна лоза», «Христос у винограднику», «Христос у точилі», а сама виноградна лоза та виноградні грона з листям стають невід’ємними деталями архітектурного декору. У християнстві це один із найпоширеніших символів, де Христа уособлює виноградна лоза, учнів — її пагони. В давньоєврейській символіці виноградна лоза представляє ізраїльтян як богообраний народ, вона є символом миру та добробуту. Крім того, сам виноград часто символізує родючість. Можливо, останнім можна також пояснити широке використання мотиву «виноград» саме на жіночих сорочках, а особливо — на весільному одязі. На нашу думку, в народній свідомості цей мотив міг витіснити архаїчні геометричні орнаменти, які наносились на жіночий одяг з метою підсилення саме відтворних функцій жінки.»

Візерунок Любові Панченко (найвірогідніше з журналу «Радянська жінка»):

 

А цей візерунок підготувала Валентина Михайличенко для журналу «Радянська жінка» №12 1982 р. :

 

Візерунки Клари Демури («Радянська жінка» №7 1980 р.):

 

А ці візерунки з виноградними лозами з книги, яку згадувала вище «Знаки. 155 стародавніх…»:

 

Викрійки до сумки — машинки

Вирішила поступово перенести до блогу «Рукавичка» пошиті мною ігри та іграшки з блогу «Первые ласточки».

Поки що в «Ласточках» буду описувати функціонал іграшок, як ними гратися і т. ін., а тут викладатиму викрійки, ділитимуся «секретами» виготовлення іграшок, і т. ін.

Тож про сумку — машинку.

Отака вийшла у мене іграшка сумка — машинка (вигляд з обох сторін):

Детальніше роздивитися сумку — машинку можна тут — http://swallow.blox.ua/2010/03/Sumka-mashinka-dlya-malchika.html.

Власне, отак виглядає викрійка основи іграшки:

Це викрійки віконечок та дверцят машинки:

Це викрійки — колеса, прозорих кишень, які «ховаються» за великим вінком та дверцятами, а також кишені -«багажника»:

А це велика кишеня сумки, зачиняється на замок — блискавку:

Розмір — на Ваш особистий розсуд. Для орієнтування можу сказати, що розмір іграшки — 28 х 37 см. Якщо потрібно — можу вказати і розміри деталей, хоча це річ не принципова.

Послідовність виконання робіт:

1. Готуємо віконечка —  зшиваємо з двох частин, кожна з яких укріплена флезеліном, обшиваємо стрічкою. Взагалі, на флезелін можна і варто «садити» усі деталі машини, окрім хіба деталей з фетру тощо.

2. Дверцята зшиваємо з двох частин, всередину вставляємо для утримання форми поролон.

3. Віконечка та дверцята пришиваємо до основи іграшки.

4. Пришиваємо прозорі кишені, оброблені стрічкою, за дверцятами та великим вікном.

5. Шиємо кишені — маленьку та велику. У велику вшиваємо застібку — блискавку.

6. Робимо у основі отвір «бензобаку» і вшиваємо «бензобак». (Я використала кришечку та верхню частину звичайної пластикової пляшки. Закріпила так, щоб ця штукенція не виймалася. Я обшивала її тканиною: по-перше, можна тепер ховати будь-що у маленьку кишеньку, по-друге, легше закріпити до основи.)

7. «Збираємо» іграшку: зшиваємо по споду  дві частини основи між собою, лишаючи отвори для кишень. Вивертаємо виріб «лицем» наверх.

8. Вставляємо в середину сумки — машини якійсь поролон або флексику або ще якийсь матеріал для того, щоб виріб тримав форму. Можна для надання об’єму трохи «набити» іграшку синтепоном чи чимось схожим.

9. Вшиваємо кишені — велику на застібці — блискавці, та меншу — «багажник». Коли вшиваємо велику кишеню — не забуваємо пришити і «ручки» сумки.

10. Готуємо колеса. Робимо петельку в колесі, щоб його можна було досить вільно (без сили) відстебнути -пристебнути. Пришиваємо ґудзики.

11. Прикрашаємо аплікаціями тощо.

Щодо тканин, то можуть бути використані будь-які, окрім хіба занадто «сипучих» та тонких. Краще, звичайно, брати натуральну тканину, бо це ж таки іграшка для малюка і її приємніше торкатися, та й шити натуральні тканини легше.

Натхнення Вам! Зробіть щось цікаве своїм малюкам своїми руками.

P.S. 11.05.2010 За цією викрійкою пошила ще одну сумку — машику для дівчинки — http://swallow.blox.ua/2010/05/Sumka-mashinka-dlya-devochki.html.

 

Як я вишивала бісером

Ікона Богоматері Ієрусалимської — це, власне, мій перший досвід вишивки бісером. Мушу сказати, що ця техніка мені сподобалась. Виявилась не така вже важка, як уявлялось досі. Але спочатку треба було до цієї роботи прилаштуватися.

У мене є така от зручна скринька, яку я використовую для зберігання усяких потрібних речей під час роботи (вишивки, шиття тощо). Деякий час не могла придумати, як працювати з бісером — доставати його по одній бісерині з пакетиків було не зручно, спеціальних маленьких коробочок не мала. На очі попалися футляри для зберігання контактних лінз, які я чомусь не викидала, хоч вони і не були мені вже потрібні. От знадобилися («плюкінізму» — ура! :-)). До кожної ємкості насипала деяку кількість бісеру, приклеїла для зручності код бісеру.

 

А всередині цієї скриньки зберігалася решта бісеру для вишивки ікони, а також  увесь бісер, намистини та «цікаві» ґудзики, що є у мене.

    

От так я все облаштувала. Можливо, мій досвід комусь буде корисним.

Вдалих Вам рукотворів!

 

Ікона Богоматері Ієрусалимської

Нещодавно закінчила вишивати ікону Богоматері Ієрусалимської.

Спочатку хочу написати трохи інформації про історію самої ікони.

Вважається, що ікона Богоматері Ієрусалимської написана святим євангелістом Лукою в рік Успіння Пресвятої Богородиці (через 15 років після Вознесіння Господнього).

Відомо також, що в 453 році ікона була перенесена з Ієрусалиму до Константинополя імператором Левом Першим Великим. На початку Х століття ікона потрапила в кримське місто Херсонес, а звідти Володимир Святий взяв образ Богоматері до Києва. Коли ж услід за киянами святе хрещення і обернення в християнство прийняли новгородці, князь Володимир передав ікону у Новгород Великий, де вона залишалась протягом 400 років у Софійському соборі.

Іоанн Грозний після завоювання Новгорода переніс ікону у Москву, у Успенський собор. А під час нашестя французів у 1812 році ікона Богоматері Ієрусалимської була перевезена  Париж, де знаходиться і нині в Соборі Паризької Богоматері.

 В Успенському соборі у Москві є копія, списана з ікони у XVII столітті.

 

Цю картину вишивала у новій для мене техніці — вишивка бісером. Розмір — 24 х 19 см. Використано чеський бісер 15-ти кольорів.

А тепер моя робота хронологічно протягом семи тижнів:

 

Ось уже готова:

Залишилось завітати у багетну майстерню, щоб зробити рамку. Покажу, що вийде, пізніше.