Крош, в’язаний гачком

Зв’язала для доні отаку іграшку — смешарика Кроша:

В мультфільмах Крош виглядає так:

 

Схему для в’язання взяла отут: http://malvinka802.blogspot.com/2008/01/blog-post_28.html , за що авторці вдячна.
Можна було зробити Кроша більш веселим, з широкою посмішкою та з зубками. Власне, так я і збиралася зробити, проте Віка захотіла «просто посміхненим».
Ще додам, що «зубки» краще не в’язати, а взяти клаптик білого флісу. Виглядатиме охайніше.
Тепер доця просить ще трьох — Бараша, Піна та Кар Карича. Інші в неї є, щоправда покупні.

«Реставрація» колясок

Якось попросила мене Вікина вихователька пошити чохол на іграшкову коляску. Власне, металічний корпус був цілком нормальний, але тканинна основа коляски давно порвався.

Знайшла у себе більш-менш цупку тканину і пошила:

Як тільки віднесла, вихователька дала ще один такий самий корпус. Тож ось друга колясочка, на ній трішки по-іншому робила петлі, щоб закріпити чохол угорі, бо спинку викроїла довшу:

Виявилося, що це ще не все. Мене попрохали полагодити ще одну коляску.
Трошки іншого кольору металевий корпус, чохол зробила з такої ж тканини:

Дещо про саму роботу. Кожний чохол зшито з чотирьох елементів — два прямокутної форми для спинки та сидіння і два форми прямокутного трикутника для боків.

Шви обробляти слід так, щоб виріб мав охайний вигляд, і краї тканини були «заховані» всередину:

Вигляд тканниної основи — зшиття бокової та нижньої частин:

До корпусу чохол кріпиться зверху на петельках, а знизу на мотузочках, які можна розв’язати, щоб, наприклад, випрати.

На ремонт однієї коляски потрібно витратити десь годину-півтори часу.

P.S. З залишків тканини пошила у садочок для донечки у шафу кишеньки для різних дрібниць (менший — для резиночок, гребінця, серветок тощо, більший — для запасного одягу).
Для того, щоб кишеньки тримали форму, зверху і знизу вшиті дерев’яні палички (для суші :-)):

 

Тож не поспішайте викидати таку іграшку, спробуйте її полагодити, або ж віддайте тому, хто може це зробити. І чиїсь дітки нею ще пограються.

 

Новорічний костюм «Жучок — Сонечко»

Доповнюючи тему новорічних костюмів (див. Новорічний костюм «Квіточка-дзвіночок» ТУТ і ТУТ), вирішила викласти ще одну свою роботу, більш давню.

Цей, зовсім простенький костюм, шила на наше перше новорічне свято у клубі «Долоньки», де Віка тоді займалася. Доні тут два рочки.

 

Наступного року я дещо прикрасила костюм блискучим «дощиком» і придбала «ріжки»:

Власне кажучи, шила я лише накидку у кольоровій гаммі жучка Сонечка. Як бачите, викрійка аж зовсім проста. Та й потрібно небагато: півкруг з вирізаною горловиною з червоного атласу потрібної довжини, кілька невеличких чорного кольору кругів-цяток, смужки з жовтого велюру, якими я обшила півкруг. Для прикраси — мішура.

 Додам, що для доповнення образу можна одягнути гольф чи кофточку жовтенького кольору та темні, краще чорні, штанці.

Родинний рушник

Ще один рушник родини Богданів. Його вишивала бабуся мого чоловіка — Богдан Оришка. І років цьому рушникові біля 60, а може й більше.

Техніка вишивки — хрестик, півхрестик.

Зверніть увагу на наступне фото: хрестиком вишитий фон, а не малюнок.

Взагалі цей вид вишивки вважається італійським, родом він з міста Assisi і має таку ж назву. Зазвичай малюнок окреслюється контурним стібком, або «назад голку». Проте, гадаю, у нас він виник сам собою, а не був запозичений з Італії. Здається, я десь зустрічала, як цей вид вишивки називали у нас, не можу пригадати і знайти.

 

Край оформлено мережкою «під прутик».

Давній рушник

Це дуже давній рушник. Мама мого чоловіка, від якої цей рушник мені дістався, казала, що то її прабабусі. Тож він, гадаю, має років 120, а може й більше.
Те що він такий рожуватий, то хтось невдало виправ. Мені він дістався отаким, як ви бачите. (Як би його трохи вибілити і не зіпсувати?)
Розмір рушника — 48 см х 280 см.
Техніка виконання — двобічна гладь, рушникові шви, край оброблено петельним швом.
Щодо орнаменту — мені то все символічно нагадує «дерево роду», хоча може я й помиляюся.

Передивилася книжки з історії української вишивки, то дуже схожий цей рушник на ті, що вишивалися за козацької доби. А ще ось посилання на таку ж красу, що її споглядала та сфотографувала для нас Melle.

P.S. Будь-яке використання матеріалів цієї статті можливе лише зі згоди автора і з посиланням на цей блог.

Новорічний костюм «Квіточка-дзвіночок» (продовження)

 

4. Пошиття капелюшка.

Блакитну тафту «посадила» на флезелін, щоб капелюшок тримав потрібну форму. Використовуючи викрійку, зробила 12 пелюсток, склала по дві разом флезеліном всередину, кожну пару оверлочила разом. Зшила пелюстки між собою таким чином, щоб утворився капелюшок потрібної форми, залишаючи невеликий отвір угорі.
Білою бейкою обробила усі краї пелюсток та місце їх зшиву.

З салатової стрічки зробила 6 листочків: перш відрізала 6 однакових кусочків, потім кожен склала навпіл, і злегка зшила зовнішні краї згибу. Далі кожен листочок пришила до капелюха таким чином, щоб він накривав місце зшиву  пелюсток.
Невелику проволоку щільно обматала нитками муліне, а потім міцно закріпила у верхньому отворі капелюха. Частину зеленого фатіну зібрала приблизно посередині та рівномірно пришила, огортаючи проволоку.

Прикрасила капелюшок пайєтками та бусинами з пайєтками-зірочками.

 

5. Шиємо комірець.

Цю деталь костюму шиємо з залишків зеленого фатіну та салатової стрічки. Фатін складаємо удвоє таким чином, щоб верхня частина була коротша за нижню, прошиваємо ниткою та збираємо, щоб довжина відповідала довжині комірця. Відрізаємо стрічку необхідної довжини, враховуючи припуски з двох сторін.
Потім пришиваємо до стрічки, склавши її навпіл так, щоб край фатіна вшити всередину.
Пришиваємо невеличку кнопку.
Прикрашаємо бусинами та зірочками-пайєтками.

 

Костюм готовий!

Можливо, трохи клопітна справа — шити костюм власноруч, проте цікава, і, безумовно, заряджає суцільним позитивом.

P.S. Будь-яке використання матеріалів цієї статті можливе лише з посиланням на цей блог.

Новорічний костюм «Квіточка — дзвіночок»

На новорічне свято у садочку моя доня була Квіточкою — Дзвіночком.

Перш я шукала ідеї реалізації костюму в інтернеті. Дуже рекомендую каталог костюмів на дитячому порталі «Солнышко» . Там я знайшла потрібний костюмчик і зрозуміла, що і як потрібно шити.
Звичайно,  в процесі виникають власні варіанти реалізації.

Що я використала для костюму?

1) блакитна тафта (1м х 1,5 м);
2) 
фатін жовтенького (0,5 м х 1, 2 м), блакитного (0,5 м х 1, 2 м) та зеленого (0,1 м х 1, 2 м) кольору;
3) світло-жовта бумазея (0,5 м х 1м);
4) білого кольору коса бейка (10 м);
5) пайєтки прошиті сріблястого (з голографічним ефектом) кольору (10 м);
6) 9 зелененьких бусин;
7) 9 сріблястих зірочок-пайєток (з голографічним ефектом);
8) стрічка широка салатового кольору (3 м);
9) 1 ґудзик, 1 велика та 1 мала кнопки;
10) проволока 10 -15 см і салатове муліне;
11) флезелін, нитки для шиття відповідних кольорів.

Крім того, у нас був салатового кольору гольф, світло-салатові колготки, білі чешки, а також резиночки для волосся з салатовими квіточками-метеликами.

Послідовність виконання робіт:

1. Підготувала викройки для капелюшка та спіднички:

Капелюшок та спідничка пошиті з шести частин-пелюсток. Тож, готуючи викройку, я враховувала обміри голови та талії дитини, а також необхідну довжину спідниці. Для спіднички важливо пам’ятати, що пелюстки у верхній частині перекриваються.

2. Пошиття спіднички — Дзвіночка.

По викройці підготувала пелюстки, кожну оверлочила, та обшила білою бейкою. Підготувала пояс: потрібного розміру прямокутник «посадила» на флезелін та оверлочила.
 «Зібрала» спідничку на пояс, голками закріплюючи пелюстку за пелюсткою таким чином, щоб по переду та позаду повна (не перекрита) пелюстка були по центру. Потім примітала, та прошила пояс. Зробила отвір для ґудзика. Пришила кнопку, ґудзик. Пришила поверх білої бейки пайєтки.

 3. Пошиття нижніх спідниць.

Звичайно, чим нижні спідниці пишніші, тим краще виглядає костюм. Проте, треба зважати на те, чи зручно дитині рухатися. Тож обирайте «золоту» середину.

Перш я викроїла та пошила спідничку «тетянку» з бумазеї (пояс збирається на «резинці»). Єдина особливість — поверх спіднички залишається «пелеринка» шириною 10 см, на яку я потім нашила перш верхній (блакитний), потім нижній (жовтенький) фатін, причому нашивала зі спіднього боку «пелерини». Фатінові спіднички перш призібрала на нитці, щоб були тої ж ширини, що й «перелиринка», на яку я їх пришивала.

 

Ще зазначу, що частина з бумазеї — найкоротша, жовта фатінова — найдовша, блакитна фатінова — трішки коротша за жовту. 

Далі буде …

P.S. Будь-яке використання матеріалів цієї статті можливе лише з посиланням на цей блог.